Як спілкуватись з людьми з інвалідністю?
Безбарʼєрність – це поважати можливості іншої людини. Часом барʼєром для коректного спілкування є наше незнання. Про правильні звертання ми згадували у попередньому дописі на тему, сьогодні ж поділимось рекомендаціями етичного спілкування: чого не варто питати і як, за потреби, надати допомогу.
• Говоріть саме з людиною, яка має інвалідність, навіть якщо поруч з нею є людина, що її супроводжує.
• Контролюйте, щоб ваш погляд був сконцентрований саме на людині, а не на її особливості.
• У розмові уникайте емоційно забарвлених фраз, слів-перебільшення та жаргонізмів. Не потрібно «солодких слів» щодо її мужності, сили волі й т.д. — це зайве.
• Якщо людина потребує допомоги — обов’язково запропонуйте їй, але водночас будьте готові до того, що вона може її не прийняти.
Найпростіший інструмент, яким ви можете скористатись при спілкуванні з людиною з інвалідністю, – це просто поставити запитання.
- З якого боку вам краще йти, щоб ви могли чути один одного?
- Чи буде зручно людині, якщо ви стоятимете поруч? Чи краще знайти стілець і сісти навпроти, якщо це людина на кріслі колісному?
- Якщо це людина з порушеннями зору – чи хоче вона, щоб ви супроводжували її під руку під час прогулянки вулицею?
Не робіть висновків, що особа з інвалідністю потребує допомоги, тому що вона має інвалідність. Те, що Вам може здатись «боротьбою» чи подоланням перешкод, для когось може бути гарно скерованим звичайним процесом – у власному темпі та власним шляхом. Завжди спочатку спитайте, і якщо особа з інвалідністю каже Вам, що він/вона не потребує Вашої допомоги, просто прийміть цю відповідь. Не нав’язуйте свою допомогу й не ображайтесь, якщо від Вашої пропозиції відмовляться.
Тож, перш ніж допомогти, запитайте, чи є у цьому потреба. Якщо відповідь ствердна, уточніть, як саме ви можете допомогти. Вас обов’язково скерують і скажуть, що і як треба робити.
- Ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їх допоміжних засобів пересування без дозволу. Це неввічливо, а також може вплинути на їх баланс. Якщо Вашої допомоги потребує користувач крісла колісного, спочатку спитайте людину, куди вона хоче дістатись, а потім проінформуйте, що Ви збираєтесь довезти її. Розмовляючи з людиною, яка пересувається на кріслі колісному, намагайтесь розташуватися так, щоб її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову. Також, можливо, Вам доведеться переміститись у більш «спокійну зону» для того, щоб такій людині було зручно спілкуватись з Вами. Важливо: на кріслі колісному люди не їздять, а ходять. Тож, коли ви звертаєтесь до людини із пропозицією прогулятись, варто казати: «Давай підемо погуляємо» або «Підеш зі мною гуляти?»
- Будьте терплячі з людьми, які мають труднощі в спілкуванні; не виправляйте їх; не закінчуйте їх речення замість них. Якщо Ви не розумієте, попросіть їх повторити сказане. Розмовляючи з людиною, що не чує, або має обмежений слух, дивіться їй прямо у вічі та говоріть чітко. Деякі люди читають по губах. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало. Говоріть чітко своїм звичайним голосом та зі своєю звичайною швидкістю, крім випадків, коли особа попросить Вас говорити голосніше чи повільніше.
- Якщо Ви супроводжуєте людину з порушенням зору чи таку, що не бачить, Ви маєте дозволити їй взяти Вас за лікоть та йти поруч. Завжди коментуйте шлях і маршрут, яким Ви йдете. Наприклад, “За декілька кроків ми повернемо ліворуч” чи “Ми підходимо до сходів”. Коли Ви досягли необхідного місця, повідомте людину, де вона знаходиться.
НАЙГОЛОВНІШЕ: не стороніться людей з інвалідністю. Якщо Ви готові поводитися з ними з повагою й розумінням, вони не образяться, якщо Ви помилитесь. Головне у взаємодії з людиною з інвалідністю – фокусуватись на ній самій, а не на її інвалідності. І нехай крісло колісне чи будь-які інші допоміжні засоби не стають перепоною для вашого спілкування.
Джерела:
https://court.gov.ua/userfiles/Pamyatka_1.pdf
Етика спілкування